Візаві

                                                                  

                                       

   Двоє підлітків годували селезнів та качок крякв на березі Русанівського каналу. Як це часто буває, два селезні зійшлися в лютій сутичці за кинуті шматочки хліба. Вони так запекло боролися, що навколо них утворилися круги, схожі на вир.

   Один селезень, почав перемагати й нещадно переслідувати другого крізь зграю птахів. Він насідав, витягуючи шию та махаючи крилами, намагаючись добряче вщипнути свого конкурента. Утікач оборонявся, як міг, спритно ухилявся і все далі віддалявся на дистанцію.

   За деякий час першому селезню це набридло, або ж вирішив, що вже достатньо відігнав свого візаві. Він сповільнився і зупинився. Другий селезень, ледь не торкаючись води, за інерцією пролетів іще метрів п’ять-шість. Обоє опинилися на пристойній відстані один від одного.

   І ось що цікаво: переможець і переможений абсолютно в унисон обтрусилися, голосно лопочучи крилами. Вони робили це так виразно, поступово переходячи від шиї через крила аж до кінчика хвоста, немов струшували воду після пірнання.

   Зрозуміло, що річ була не у воді. Вони ніби струшували з себе агресію. І не важливо, хто виграв, а хто програв — робили вони це однаково. Ефект був ідентичним: вони спокійно, ніби нічого й не було, продовжили плавати.

   Який же це прекрасний метод позбавлення від усіх сварок, конфліктів, та непорозумінь! «Бац» — обтрусилися, і край. Все гаразд, життя триває.Є чому повчитися, чи не так? Це не просто виживання, це потужна ментальна та фізична гігієна, природна адаптація. Цілісність збережена, травм немає.

   Щоправда, повернувшись до берега, їжі вони не застали: увесь хліб з’їли спокійні качки та селезні.