Парасолька Кульбабки( уривок)

 

                                                              Парасолька Кульбабки

У кафе, за столиком біля вікна, сидів молодий чоловік, Назар. Він допивав каву, намагаючись продовжити обідню перерву, але постійний шквал дзвінків і повідомлень не давав йому спокою. Дзвонили клієнти, колеги, бос і, що найнеприємніше, дружина боса, яка відверто його переслідувала, згадавши необачний комплімент на корпоративі. Безсонні ночі, перенапруга та надмірна зайнятість давалися взнаки. Назар ледве стримувався, щоб не зірватися на крик.

6

Десять років професійної роботи в компанії сформували звичку, яка не дозволяла йому нікого послати. На початку його очі світилися від натхнення: попереду був шлях від рядового менеджера до заступника компанії. Насолода від перших доходів живила плани, але грошей завжди не вистачало.

Знову задзвонив телефон. Назар, не глянувши на екран, крикнув: «Офіціанте, рахунок! Я запізнюся!»

Від несподіваного крику здригнулися всі присутні в кафе. Ледве опанувавши себе, молодий чоловік мов змія прошипів до офіціанта: «Будь ласка!» Назар швидко розрахувався, додавши зверх рахунку готівку, і поспішив до виходу, відчуваючи, як нова хвиля гніву накочує на нього.

Виходячи з кафе, він спіткнувся об поріг і ледве не впав. Модний туфель зіскочив з ноги. Чоловік вилаявся і відчув різкий біль в ахілловому сухожиллі.

Спершись на одвірок, Назар почав взувати туфель. Раптом він помітив у прорізі дверей пух кульбабки, що літав, наче маленький, легкий парашут. Охоплений люттю та роздратуванням, Назар спершу не помічав легкого подиху вітру. Але пух поводився дивно: підіймався, опускався, обирав напрямок.

«Напевно, він шукає вихід», — подумав Назар.

Парашутик завмер на рівні його грудей, і Назару здалося, що він дивиться на нього очима свідомого розуму. Дрож, немов електричний струм, пробіг по шкірі. Пух, немов мандрівник, ретельно вибирав місце, щоб посіяти своє насіння та продовжити життя.

Чоловік зрозумів, що потрібен вітер, і відчинив двері ширше. Утворився легкий протяг.

«Тобі безперечно не сюди», — подумав він, звертаючись до пуху.

Парасолька кульбабки, немов почувши його думки, змінила напрям польоту у напрямку двору. На секунду він завис у повітрі.